ПРОПОНУЄМО УВАЗІ ЧИТАЧІВ ЧУДОВИЙ ТЕКСТ ЮЗЕФА ІГНАЦІЯ КРАШЕВСЬКОГО:
«Хоча в місті можна прожити рік і так і не дізнатися про незрівнянні краєвиди, що його оточують, з вершини вулиці Чуднівської стає очевидним, що ця місцевість має бути справжньою перлиною краси. Вся Кам’янка надзвичайно мальовничо в’ється під містом, усипаним величезними валунами. З будинків, збудованих на пагорбі, відкривається краєвид, що нагадує швейцарські пейзажі: зелені пагорби, густі ліси, гори, води та скелі створюють унікальну атмосферу природної краси.
На берегах Кам’янки було обрано місце для католицького цвинтаря, розташованого серед лісу та гір, що формує сумний, але неймовірно чарівний образ. Посередині, на найвищому гребені, стоїть костел, чий дах і стіни підносяться над густою масою дерев. На просторі цього поля мертвих розкидані витончені й скромні гробниці, а серед них то тут, то там розцвітає польова квітка, посаджена рукою живої печалі. Тут звичай відвідувати цвинтар та могили встановлено на понеділок після Путівної неділі, проте цей звичай ми запозичили з обрядів Східної України. Цвинтар розташований досить далеко від міста, а поруч залишилися лише сліди колишнього кладовища, що стояло на пагорбі над Каменкою. Протилежний берег цієї річки, що навесні розливається, а влітку майже не має води, яка могла б зволожити її дно, вкрите густим і прекрасним сосновим лісом, рясніє маленькими хатинами та садибами, що дивно нагадують притулки волоцюг.
Кам’янка впадає в Тетерів, також оточений скелями, і від цього гирла, починаючи від берега, відкривається чудова прогулянка. Цій річці колись довелося з величезною силою прорізати своє русло, яке сьогодні лежить глибоко біля підніжжя розірваних скель. Ці скелі, що підносяться на кілька десятків сажнів, оголені тут і там, розбиті, зсунуті та зібрані в мальовничий безлад, мають сірий, червоний і жовтий відтінки, поряд з деревами та водою темної глибини річки, утворюють пейзаж, який навіть художник навряд чи зміг би відтворити.
Можливо, раптовий перехід із міста в цю безмовну пустелю посилює враження, адже він стає ще більш ефектним завдяки своїй несподіваності.
Прогулюючись берегом від гирла Каменки, ми не бачимо жодних слідів міського життя, окрім пляжників, які влітку заполоняють усе. Лише зрідка можна зустріти охоронця, що стежить за горілкою, рибалку або невелику групу зацікавлених людей. Стежка веде між скелями та кущами до пагорба, з якого відкриваються дедалі мальовничіші краєвиди. Річка похмуро тече скелястим руслом, над якою нависають гранітні стіни, а подекуди простежуються руїни замку, що формують свої стіни; просвіти заповнені кущами та зеленню, а проточна вода разом із лісами сяє вдалині. У одному місці височіє скеля, що складається з величезного кам’яного уламка, відома як Сокулина скеля. За переказами, кілька людей мали скинутися з неї в глибину, адже її висота значна, а дно кам’яне — смерть була неминучою. Одна з цих скель, якщо дивитися здалеку, нагадує погруддя чоловіка зі статечним обличчям і великим носом; місцеві жителі прозвали її скелею Чацького на честь дорогої для Волині постаті. З іншого боку, з боку млина, не менш вражаюче зображено русло Тетерева, оточене наїжаченими берегами, з Житомиром у глибині картини. Вся земля над скелями усіяна величезними валунами, які, очевидно, впали з висоти, утворюючи в одному місці мис, що вдається в річку; в інших місцях берег перетворений на безлад з підводним камінням. Прямо біля води росте безліч верб, пишно розкиданих, а також калина, татарський клен та різноманітні чагарники, що звисають з берегів своїми гілками.
Річка Тетерів тут, безумовно, найпрекрасніша, але, проходячи через Чуднівські ліси, Коростишів та інші місця, вона наповнена чарівністю, яку їй надають навколишні скелі та зелені ліси.
Схожі території можна знайти на річках Случ та Гнілоп’ять, зокрема в районі Шумська.
Для мешканців Житомира ці береги рідної річки замінюють сад і спокушають на прогулянки. На жаль, щодня сокира цивілізації та молот мулярів підточують цю фізіономію, руйнування якої не може бути компенсоване жодним порядком у світі».
