Kategoria: Історія Житомира

27 лютого 1861 року, під час патріотичної демонстрації у Варшаві, присвяченій 30-й річниці битви під Ольшинкою Гроховською, російські загарбники вкотре виявили свою справжню звірячу сутність. Військові та поліція відкрили вогонь по мирних демонстрантах, вбивши п’ятьох польських патріотів. Подібна жорстокість повторилася 8 квітня на Замковій площі, де російські війська знову обстріляли беззахисний натовп, убивши близько ста людей і поранивши кілька сотень. Ця брутальна розправа шокувала суспільство і спричинила значний резонанс серед поляків, які компактно проживали у західних губерніях Російської імперії. Це став переломним моментом, що викликав масове обурення жорстокістю царського режиму.

Польський аристократ, граф, прозаїк і публіцист Генріх Ржевуський, вустами свого літературного героя, описуючи красу природи в околицях Житомира, писав: «Я був зачарований їхнім виглядом; навіть у Швейцарії я не бачив таких чудових пейзажів. Крім того, я завжди надаю перевагу рідним краєвидам перед чужими». Письменник Юзеф Ігнацій Крашевський у романі «Волинські вечори» зазначав, що місцевість навколо Житомира вражає своєю мальовничістю, адже тут можна здійснювати найприємніші прогулянки, які не поступаються найвишуканішому саду.

Поблизу Житомира, який завдяки мальовничим берегам Тетерева іноді називають «волинською Швейцарією», знаходиться Скеля Чацького (гранітна подобизна польського освітянина та засновника Кременецького ліцею). Цю геологічну пам’ятку природи і пов’язану з нею легенду описав у 1863 році в популярному варшавському виданні «Tygodnik Ilustrowany» польський юрист і письменник Ян Прусиновський. Читайте його текст.

Житомир, який упродовж своєї історії, від часу заснування до 1793 року, ніколи не був підпорядкований деспотичній Москві, увійшов до складу Російської імперії лише наприкінці XVIII століття. За 25 років до насильницького приєднання до володінь династії Гольштейн-Готторп Романових місто було захоплене і спалене військами імператриці Катерини ІІ. Ось як це відбувалося.